Оскар Уайльд

(1854—1900)

Видатний англійський письменник ірландського походження, драматург.

Оскар Уайльд (Оскар Фінґал ОФлагерті Вілс Уайльд) народився в м. Дубліні (Ірландія). Був дуже здібним хлопцем: неймовірно швидко читав, блискуче жартував і знаходив спільну мову з однолітками. Спочатку навчався в Королів -ській школі Партора, яку закінчив із золотою медалю; потім — у Трінінті - коледжі та найпрестижнішому Оксфорд -ському університеті.

У 26 років видав свою першу збірку віршів і став відомим.

О. Уайльд вирізнявся незвичністю суджень і неординар ними поведінкою та одягом, постійно грав на публіку. Дотеп -ний співрозмовник, він був бажаним гостем у будь якому салоні Лондона. Критики називали його найкращим із сучас -них письменників, зазначаючи про оригінальність і худож -ню досконалість його творів.

У 1888 р. вийшла друком його збірка казок «Щасливий принц», а в 1891 р. опубліковано збірку «Гранатовий будиночок», яка містила казки: «Молодий Король», «День народження Інфанти», «Рибак і його душа», «Хлопчик-Зірка».

У казках О. Уайльд переконливо та яскраво описував те, чого насправді не було. У них відображено захопливий та незвичайний світ, де чудові перетворення настільки природ ні, що читачі починають сприймати їх як реальні.

На початку казки «Хлопчик-Зірка» автор описує головно -го героя дуже красивим, він вважає себе сином Зірки. Але має черству душу, був жорстокий і зарозумілий, ненавидить людей, зверхньо ставиться до ровесників. Письменник порів нює його з Нарцисом: він любить тільки себе, милується своєю вродою. Хлопець відрікається від матері, яка десять років шукала сина, і проганяє її, після цього стаючи потво рою. Він розуміє, що це кара за його гріхи, тому хоче знайти

маму й покаятися. Три роки хлопець ходить по світу, шукаючи її. Це був непростий, тернистий шлях, на якому головний герой зазнає випробувань, страждань і прини -жень. До нього всі ставляться так, як і він колись до людей. Подолавши безліч перешкод, Хлопчик - Зірка духовно від -роджується, усвідомивши цінність людського життя, випро -шує пробачення в батьків та отримує винагороду — стає добрим і милосердним.

Основні проблеми, які порушує О. Уайльд у цій казці, — це повага до батьків, яких кожний із нас має любити та ціну вати, адже всім відома істина: «батьків не вибирають». Отже, ідея цього твору — прославлення духовної краси та любові до рідних і близьких людей.

Ви всі знаєте, а, прочитавши твір, ще більше переконаєте -ся, що людину оцінюють не за зовнішністю, а за рисами її характеру. Це має бути поєднання зовнішньої та внутріш ньої краси. Саме на цьому акцентовано увагу в казці.

Однією з проблем, про яку також ідеться у творі, є духов не очищення кожної людини: той, хто скоїв зло, завжди може повернутися до добра та любові, визнавши свою про вину.

У казці О. Уайльд відображає красу добрих вчинків і людяність. Цей твір спонукає і дітей, і дорослих повірити в диво. Сподіваємося, що казка «Хлопчик - Зірка» спонукати -ме вас замислитися над багатьма важливими питаннями, які завжди були та є актуальними в житті людей, і зробити певні висновки.

Прочитайте казку «Хлопчик-Зірка» і поясніть одне з висловлювань письменника: «Хіба в будинку, де є черстве серце, немає холодного вітру?»

ХЛОПЧИК-ЗІРКА

Казка

(Скорочено)

Давним давно два бідні Дроворуби прокладали собі шлях додому через великий сосновий ліс. Стояла зимова морозна ніч. Земля та дерева були заметені снігом, маленькі гілочки потріскували від морозу, коли Дроворуби проходили повз

них. І ось вони дійшли до гірської річки, яка нерухомо зависла в повітрі водоспадом, бо її поцілував Льодяний Король.

Було так холодно, що навіть звірі й птахи не знали, як цьому зарадити. (...)

Два Дроворуби йшли та йшли, сильніше дмухаючи на свої пальці й ступаючи величезними підкованими чоботями по затверділому снігу. Одного разу вони провалилися в глибо -кий замет, а вибралися звідти білі, наче мірошники, які перемелюють зерно на борошно; а іншого разу вони послиз -нулися на твердому гладенькому льоду, де замерзла болотна вода, їхні оберемки хмизу випали з в’язки, так що їм довело -ся знову збирати та зв’язувати їх. Раптом їм здалося, що вони загубилися, їх охопив жах, бо вони знали, що Метели -ця жорстока з тими, хто спить у її обіймах. Але чоловіки вірили в доброго святого Мартіна, який оберігає всіх подо -рожніх, і знову пішли по своїх слідах. Вони йшли обережно й нарешті вийшли на узлісся та побачили далеко внизу в доли ні вогні рідного села.

Дроворуби так зраділи, що голосно засміялися, і Земля здавалася їм срібною квіткою, а Місяць — золотою.

Посміявшись, вони засумували, бо згадали про свою бід -ність, й один із них сказав:

— Чому ми радіємо, ми ж бачимо, що життя — для багатих, а не для таких, як ми? Краще б ми померли з холоду в лісі або якісь дикі звірі напали на нас і розірвали.

— Твоя правда, — відповів його товариш, — комусь даєть -ся багато, а іншим — мало. Несправедливість розділила світ, і ніщо не поділене порівну, крім горя.

Але в той час, як вони розповідали один одному про свої нещастя, трапилася дивна річ. З небес упала дуже яскрава й красива зірка. Вона зісковзнула з неба, оминаючи інші зірки на своєму шляху, і коли Дроворуби здивовано дивилися на неї, вона, здавалося, опустилася за верби, біля невеличкої кошари на відстані не далі кинутого каменя.

— Та це ж горщик золота для того, хто його знайде! — вигукнули вони й побігли, бо їм дуже хотілося золота.

Один із них біг швидше, ніж його товариш, і випередив його. Продираючись через верби, він вийшов з іншого боку. Там, справді, лежало щось золоте на білому снігу. Тому він

поспішив туди й, нахиляючись, простяг до нього руки — це був плащ із золотого полотна, розши -тий зорями, згорнутий у багато разів. Він закричав своєму товаришеві, що знайшов скарб, який упав із неба, і коли товариш пі дійшов, вони сіли на сніг, розгор нули складки плаща, у яких мог ло бути золото. Проте там було не золото, і не срібло, і не будь які інші коштовності, а спала малень ка дитина.

О. Мєдвєдєв. Ілюстрація до казки О. Уайльда «Хлопчик - Зірка»

Один із них сказав:

— Наші сподівання не справди -лися, жодному з нас не усміхнула -ся доля. Яка користь від дитини?

Давай залишимо її тут і підемо своєю дорогою, бо ми бідні люди, у нас є свої діти, яких треба годувати.

Але його супутник відповів:

— Ні, це було б великим злом залишити дитину гинути тут, у снігу, і, незважаючи на те, що я бідний, як і ти, і мені потрібно годувати дітей, я заберу її додому, і моя дружина буде піклуватися про неї.

Він ніжно взяв дитину, загорнув її в плащ, щоб захистити від холоду, і пішов через пагорб до села, поки його товариш дивувався з його м’якості серця.

Коли Дроворуби дійшли до села, товариш сказав:

— Ти взяв собі дитину, тоді віддай мені плащ, бо ми повин -ні чесно поділитися знахідкою.

Але той відповів:

— Ні, плащ не належить ані тобі, ані мені, а тільки ди -тині.

Тож він побажав йому щасливої дороги, пішов до свого будинку й постукав у двері.

Коли дружина відчинила двері й побачила, що її чоловік повернувся живий та здоровий, вона зраділа, обняла його й поцілувала, узяла в нього оберемок хмизу. Він промовив до неї, усе ще стоячи на порозі:

— Я знай шов дещо в лі сі й приніс то бі, щоб ти про нього подбала.

— Що це? — вигукнула вона. — Покажи мені, бо в будин -ку порожньо, а нам потрібно чимало речей.

Він розгорнув плащ і показав їй сплячу дитину.

— Чоловіче добрий! — нарікала вона. — Хіба ми не маємо своїх дітей, яким теж потрібно місце біля вогнища? І хто знає, чи не принесе це нам нещастя? І як ми будемо догляда ти за немовлям?

Вона дуже розгнівалася на чоловіка.

— Але це Хлопчик - Зірка, — заперечував він; і розповів їй про те, як знайшов дитя.

Жінка не заспокоїлася, висміювала його, говорила серди -то, навіть кричала:

— Нашим дітям не вистачає хліба, а ми будемо годувати чужу дитину? Хто буде піклуватися про нас? І хто дасть нам їсти?

— Але Бог турбується навіть про горобців і годує їх, — від -повів він.

— Хіба горобці не помирають узимку від голоду? — запи -тала вона. — І хіба зараз не зима?

Чоловік нічого не відповідав і все ще стояв на порозі.

Через відкриті двері з лісу ввірвався різкий вітер, і вона затремтіла від холоду й сказала:

— Чому ти не зачиниш двері? У будинку вітер, і мені холодно.

— Хіба в будинку, де є черстве серце, немає холодного віт ру? — запитав він.

Жінка нічого йому не відповіла, а підійшла ближче до вогню.

Через деякий час вона повернулася й подивилася на ньо го, її очі були наповнені слізьми. Тоді він швидко зайшов, передав дитину їй на руки, вона поцілувала її і поклала в маленьке ліжечко до їхньої найменшої дитини. На другий день Дроворуб узяв незвичайний золотий плащ, поклав його до великої скрині разом із бурштиновим ланцюжком, який дружина зняла із шиї дитини.

Отож Хлопчика- Зірку виховували разом із дітьми Дрово -руба, він їв із ними й грався. Щороку хлопчик ставав дедалі гарнішим. Односельці дивувалися, бо всі вони були смагляві й темноволосі, а він був білим і витонченим, як слонова кістка,

а його кучері були подібні до пелюс -ток золотого нарциса. Його губи були як червона квітка, а очі — як фіалки біля річечки із чистою водою, а його тіло було таким, як білосніж -ний нарцис у полі, де ще не ступала нога косаря.

Е. Ферез. Ілюстрація до казки О. Уайльда «Хлопчик - Зірка»

Проте його краса обернулася злом для нього, бо він ріс гордим, жорстоким та егоїстичним. Дітей Дроворуба й дітей односельців він зневажав через їхнє низьке похо -дження, говорив, що сам має благо родне походження, адже прилетів із зірки. Хлопчик - Зірка став госпо -дарем над ними, називав їх своїми слугами. Ніякого жалю не було в нього до бідних, сліпих, покалічених і нужденних. Він кидав у них каміння, гнав їх із вулиць, наказував їм просити хліб десь в іншому місці, так що ніхто більше, крім злочинців, не приходив двічі в те село просити милостиню. Насправді Хлопчик Зірка був ніби зачарований своєю красою та знущав ся над тими, хто був слабкий і хворий. Він любив лише себе. Улітку, коли не було вітру, лежав біля колодязя в саду свя -щенника, дивився на відображення власного обличчя у воді й сміявся від задоволення, милуючись собою.

Дроворуб та його дружина часто сварили його, нарікаючи:

— Ми не ставилися до тебе так, як ти ставишся до тих, кого покинули та в кого немає тих, хто б допомагав їм. Чому ти такий жорстокий до всіх, хто потребує співчуття?

Часто його запрошував до себе старий священник і нама гався навчити любові до всього живого, говорячи:

— Кожна комаха рідна тобі, не завдавай їй шкоди. Дикі птахи мають свободу. Не лови їх задля власного задоволення. Бог створив сліпими черв’яка й крота, і кожний із них має своє призначення. Хто ти такий, щоб нести біль у світ Божий? Навіть худоба в полі прославляє Його.

Але Хлопчик - Зірка не звертав уваги на його слова, а лише насуплювався й підсміювався, потім повертався до своїх товаришів і знову командував ними. Вони ж корилися йому,

бо він був вродливим, хорошим бігуном, міг танцювати, грати на дудці й придумувати гарні мелодії. І де б не з’являвся Хлопчик - Зірка, вони йшли за ним, і що б не наказував їм робити — усе виконували. І коли він гострою тростинкою виколов очі кротові, товариші сміялися, і коли кидав камін ням у прокаженого¹ — теж сміялися. У всьому він направляв їх, і в них також затверділи серця, як і в нього.

Одного дня через село проходила бідна жінка - жебрачка. Її одяг був подертий, ноги поранені камінням на дорозі, бо її спіткала велика біда. Стомившись, вона сіла перепочити під каштаном.

Але коли Хлопчик - Зірка побачив її, він сказав товаришам:

— Дивіться! Під тим гарним зеленим деревом сидить брудна жебрачка. Ходімо, виженемо її звідси, бо вона потвор -на та хвора.

Хлопчик Зірка пішов і кидав у неї каміння, знущався з неї, їй було страшно, але вона не зводила з нього очей. І коли Дроворуб, який рубав дрова й був дуже втомлений, побачив, що робив Хлопчик Зірка, він підбіг і насварив його:

— Ти безсердечний і не знаєш жалю. Яке зло зробила тобі ця бідна жінка, що ти так до неї ставишся?

Хлопчик Зірка, почервонівши від гніву, тупнув ногою і сказав:

— Хто ти такий, аби питати мене, що я роблю? Я не твій син, щоб слухатися тебе!

— Твоя правда, — відповів Дроворуб, — але я пожалів тебе, коли знайшов у лісі.

Коли жінка почула ці слова, вона голосно заплакала й зомліла. Тоді Дроворуб поніс її у свій дім. Коли, урешті - решт, жінка отямилася, вони поставили перед нею їжу та воду й просили її почувати себе як удома.

Але вона не їла й не пила, а спитала Дроворуба:

— Чи правда, що ти знайшов дитину в лісі? Це було десять років тому?

І Дроворуб відповів:

— Так, я знайшов його в лісі, це було десять років тому.

— А що ти знайшов біля нього? — вигукнула вона. — Чи був у нього на шиї бурштиновий ланцюжок? Чи був він загор нутий у золотий плащ, гаптований зірками?

¹ Прокажений — хворий на проказу, що спотворює людину.

— Твоя правда, — відповів Дроворуб, — усе було так, як ти кажеш. — І він витяг плащ і бурштиновий ланцюжок зі скрині й показав жінці.

Коли та їх побачила, то заплакала від радості й сказала:

— Він — мій маленький син, якого я загубила в лісі. Я молю Вас: швидко покличте сина, я шукала його по всьому світу.

Тож Дроворуб та його дружина вийшли на вулицю, покли кали Хлопчика- Зірку й сказали йому:

— Іди до будинку. Там твоя матір, яка чекає тебе.

Тоді він побіг у дім, його переповнювала цікавість і велика радість. Але коли він побачив, хто там на нього чекав, він лише зневажливо розсміявся та сказав:

— Що, де моя мати? Я тут нікого не бачу, крім цієї нікчем -ної жебрачки.

А жінка відповіла йому:

— Я твоя мати.

— Ти божевільна, якщо таке кажеш, — сердито вигукнув Хлопчик Зірка. — Я не твій син, бо ти жебрачка, потворна й одягнена в лахміття. Тому вимітайся звідси, щоб я більше не бачив твого брудного обличчя.

— Ні, але ж ти насправді мій маленький син, якого я наро -дила в лісі, — плакала вона, і впала на коліна, і простягнула до нього руки. — Грабіжники вкрали тебе в мене й залишили помирати, — шепотіла вона. — Але я впізнала тебе, коли лише побачила, і твої речі я також упізнала: золотий плащ і бурштиновий ланцюжок. Тому я прошу тебе піти зі мною, бо я блукала по всьому світу, шукаючи тебе. Ходімо зі мною, сину, адже мені потрібна твоя любов.

Але Хлопчик - Зірка не зрушив із місця. Не було чути жод -ного звуку, крім ридання жінки.

Нарешті він заговорив до неї, його голос був твердим і суворим:

— Якщо ти справді моя матір, — сказав він, — було б кра -ще, якби ти трималася подалі, а не приходила сюди, щоб соромити мене. Зрозумій: я вважав себе сином Зірки, а не жебрачки, як це ти мені зараз кажеш. Тому йди звідси, щоб я тебе більше не бачив.

— Сину мій! — вигукнула вона. — Ти навіть не поцілуєш мене перед тим, як я піду?! Я так багато страждала, щоб знай -ти тебе.

— Ні, — сказав Хлопчик - Зір ка, — ти така огид на, що я б краще поцілував гадюку або жабу, ніж тебе.

Тоді жінка підвелася та пішла в ліс, гірко плачучи. Коли Хлопчик Зірка побачив, що вона пішла, то зрадів і побіг назад гратися зі своїми товаришами.

Але коли товариші побачили, що він іде, то відразу почали дражнити його й промовляли:

— Ти такий гидкий, як жаба, і бридкий, як гадюка. Заби райся звідси, бо ми не будемо гратися з тобою.

Хлопчик - Зірка спохмурнів і подумав: «Про що вони гово -рять? Піду до колодязя й подивлюся, що зі мною».

Отож він пішов до колодязя та подивився в нього. І що ж?! Його обличчя було як у жаби, а тіло було в лусці, як у гадюки. Він упав на траву й заплакав: «Певно, мене спіткало це лихо через мій гріх, бо я зрікся своєї матері й прогнав її, я був гор -дим і жорстоким до неї. Тому я піду й шукатиму її по всьому світу, і не знатиму відпочинку, допоки не знайду її».

Тут до нього прийшла маленька донька Дроворуба, вона поклала йому руку на плече й сказала:

— Що з того, що ти втратив вроду? Залишайся з нами, я не буду з тебе глузувати.

Але він сказав їй:

— Ні, я був жорстоким до своєї матері. За це зло я буду по -караний. Я повинен піти звідси й обійти весь світ, аж поки знайду її та вимолю в неї пробачення.

Тоді Хлопчик Зірка побіг до лісу й кликав свою матір, просив прийти до нього, але ніхто не відгукнувся. Увесь день він звав її, і коли сонце зайшло за небокрай, зробив собі ліж ко з листя та ліг спати. Проте птахи та звірі тікали від нього, бо пам’ятали про його жорстокість. (...)

Уранці Хлопчик Зірка піднявся, поснідав гіркими лісо вими ягодами й пішов лісом, сильно плачучи. І в усіх, кого зустрічав, він запитував, чи не бачили вони випадково його матінки.

Він спитав Крота:

— Ти живеш під землею. Скажи мені, чи там моя мама.

І Кріт відповів:

— Ти осліпив мене. Як я можу знати?

Він спитав Коноплянку:

— Ти можеш літати над високими деревами й бачити весь світ. Скажи мені, чи можеш ти побачити мою матір.

І Коноплянка відповіла:

— Ти підрізав мої крила заради власної втіхи. Як я можу літати?

Тоді він сказав маленькій Білочці, яка самотньо жила в ялині:

— Де моя мати?

І Білка відповіла:

— Ти вбив мою маму. Ти шукаєш свою, щоб її теж убити?

І Хлопчик - Зірка заплакав, і схилив голову, і просив про -

бачення в божих створінь, і продовжував долати свій шлях через ліс, шукаючи жебрачку. На третій день він вийшов на інший бік лісу й пішов рівниною.

Коли хлопчик проходив селами, діти знущалися з нього та жбурляли в нього каміння, йому не дозволяли навіть спати в корівниках, побоюючись, що він принесе цвіль на зерно — таким він був огидним, і тоді наймити гнали його звідти геть, і нікому не було його шкода. Ніде Хлопчик Зірка нічого не чув про жебрачку, яка була його матір’ю, хоча три роки ман -дрував світом. Йому часто здавалося, що бачить її на дорозі перед собою. Тоді він кликав її та біг за нею, доки гострим камінням на дорогах не поранив ноги, і з ран почала сочити ся кров. (...)

Три роки він ходив світом, і ніхто не поставився до нього добре й не пожалів його. Це був такий світ, який він створив у дні своєї великої гордості.

Одного вечора Хлопчик - Зірка підійшов до брами міста, яке було оточене великими мурами й стояло на березі річки. Проте, незважаючи на втому та біль у ногах, він хотів увійти туди. Але вартові схрестили свої алебарди перед входом і гру -бо спитали його:

— Що ти робитимеш у місті?

— Я шукаю свою матір, — відповів він, — і молю вас дозво лити мені пройти, бо, можливо, вона в цьому місті.

Але вартові глузували з нього, а один із них, потрусивши чорною бородою, поставив свій щит і вигукнув:

— Правду кажучи, твоя мати не зрадіє, коли побачить тебе, бо ти огидніший за болотну жабу або гадюку, що повзає в драговині¹. Іди собі. Іди. Твоя мати живе не в цьому місті.

¹ Драговина — грузьке, багнисте, болотисте місце.

М. Пильцин. Ілюстрація до казки О. Уайльда «Хлопчик-Зірка»

Інший вартовий, котрий три -мав у руці жовтий прапор, сказав йому:

— Хто твоя матір, чому ти її шукаєш?

Він відповів:

— Моя мати — жебрачка, як і я, а я жорстоко з нею повівся. Я прошу вас дозволити мені пройти, щоб вона мене пробачила.

Але вартові не дозволили йому пройти.

І коли хлопчик відвернувся, плачучи, тоді до них підійшов чоловік, чий обладунок був прикрашений золотими квіта ми, а на шоломі зображений крилатий лев, і став розпитува ти про хлопця.

Вони сказали:

— Це жебрак, син жебрачки, і ми його прогнали.

— Не треба, — вигукнув він, сміючись, — ми продамо цю потвору як раба, його ціною буде ціна чаші солодкого вина.

І старий чоловік зі злим обличчям, який проходив непода лік і чув розмову, гукнув до них:

— Я куплю його за таку ціну.

Він заплатив за Хлопчика - Зірку й повів його в місто.

Вони минули багато вулиць і дісталися до маленьких две рей у стіні за гранатовим деревом. Старий доторкнувся до две -рей перснем з яшмою, і ті відчинилися. Вони пройшли п’ять -ма бронзовими східцями до саду, де було багато чорного маку й зелених глиняних горщиків. Тоді старий вийняв зі свого тюрбана шовковий шарф, зав’язав ним очі Хлопчику- Зірці й повів перед собою. А коли зняв шарф, то хлопчик побачив, що опинився в темниці, де світить лише один ліхтар.

Старий поставив перед ним тарілку із запліснявілим хлібом:

— Їж!

Пос та вив соло нувату воду в чаш ці й наказав:

— Пий.

А коли той поїв і попив, старий вийшов, зачинивши за собою двері й закрутивши їх залізним ланцюгом.

Наступного дня старий, який насправді був наймайстерні -шим із чаклунів Лівії і навчився цього мистецтва в того, хто жив біля Нілу, прийшов до Хлопчика- Зірки й сказав, насупивши брови:

— У лісі, який недалеко біля воріт цього міста, є три зо -лотих монети. Одна — з білого, друга — із жовтого, а тре -тя — із червоного золота. Сьогодні ти принесеш мені монету з білого золота, а якщо не принесеш, то я відшмагаю тебе батогами сто разів. Швидко йди, а на заході сонця я чекати -му тебе біля дверей саду. Принеси мені монету з білого золо -та, а якщо не виконаєш завдання, то тобі це так не минеть ся, ти ж мій раб...

Він зав’язав очі Хлопчика- Зірки шовковим шарфом і провів його через будинок і сад із маками, а потім угору п’ятьма бронзовими східцями. Відчинивши маленькі двері своїм перснем, старий випустив його на вулицю.

Хлопчик Зірка вийшов за міську браму й дійшов до лісу, про який говорив йому Чаклун. Спочатку ліс видався йому дуже красивим, здавалося, що там багато пташок, які співа ють, і квітів із солодким запахом, і він радісно пішов туди. Але ця краса не принесла йому радості, бо де б хлопчик не ступав, гострі колючки та шипи з’являлися з під землі й кололи його, зла кропива жалила його, чортополох пронизу вав його своїми гострими шипами, мов кинджалами, — йому було дуже боляче. Проте ніде він не міг знайти монету з білого золота, про яку говорив Чаклун, хоча шукав її з ранку до полудня, і з полудня до заходу сонця. Коли сонце почало заходити, Хлопчик Зірка зібрався йти додому, гірко ридаю чи, бо знав, що на нього чекає. Але коли дійшов уже до околи ці лісу, то почув із гущавини крик, начебто комусь було боля че. Забувши про власне горе, він побіг назад і побачив малень кого Зайця, що потрапив до мисливської пастки.

Хлопчикові Зірці стало шкода Зайця, і він звільнив його, сказавши:

— Я сам раб, але тебе я можу випустити на волю.

Заєць відповів йому:

— Ти мене звільнив. А що я дам тобі навзаєм?

Хлопчик - Зірка сказав:

— Я шукаю монету з білого золота, але ніде не можу її знайти, якщо я не принесу її моєму хазяїнові, він поб’є мене.

— Ходімо зі мною, — сказав Заєць, — я знаю, де її захова -ли й для чого.

Отож Хлопчик- Зірка пішов за Зайцем. І — яка радість! У дуплі великого дуба лежала монета з білого золота, яку він шукав. Хлопчик зрадів, поклав монету у свій гаманець і сказав Зайцеві:

— За послугу, яку я тобі зробив, ти відплатив мені стори -цею, а за добро заплатив добром.

— Зовсім ні, — відповів Заєць, — я поставився до тебе так, як ти поставився до мене.

І він швидко втік, а Хлопчик - Зірка пішов до міста.

Біля міської брами сидів прокажений. Його обличчя покри -вав каптур із сірого полотна, і лише через прорізи світилися очі, як червоні вуглинки. Коли він побачив, що йде Хлоп -чик Зірка, ударив по дерев’яній мисці й закалатав у дзво ник, гукаючи його:

— Дай мені монету, бо я помру з голоду.

— На жаль, — вигукнув Хлопчик - Зірка, — у мене є тіль -ки одна монета в гаманці, і якщо я не принесу її моєму хазя їнові, він поб’є мене, бо я його раб.

Але прокажений благав і вмовляв його, доки Хлопчик Зірка не зглянувся над ним і не віддав йому монету з білого золота.

Коли він прийшов до будинку Чаклуна, той відчинив йому, й сказав:

— У тебе є монета з білого золота?

І Хлопчик Зірка відповів:

— У мене її немає.

Тоді Чаклун побив його й поставив перед ним порожню тарілку й наказав:

— Їж!

Поставив порожню чашку:

— Пий!

І знову кинув його до темниці.

Наступного дня Чаклун прийшов до нього й сказав:

— Якщо ти сьо годні не прине сеш мені мо не ту із жовто го золота, я залишу тебе своїм рабом і відшмагаю триста разів.

Хлопчик - Зірка знову пішов до лісу й цілий день шукав монету із жовтого золота, але ніде не міг її знайти. Коли сонце зайшло, сів і почав плакати. У той час до нього прийшов маленький Заєць, якого хлопчик урятував із пастки.

Заєць запитав його:

— Чого ти плачеш? Що шукаєш у лісі?

Хлопчик Зірка відповів:

— Я шукаю сховану тут монету із жовтого золота, якщо я її не знайду, мій хазяїн поб’є мене й залишить своїм рабом.

— Іди за мною, — гукнув Заєць і побіг через ліс, аж доки вони не дістались озера.

На дні того озера лежала монета із жовтого золота.

— Як мені тобі віддячити? — сказав Хлопчик - Зірка. — Це вже вдруге ти допоміг мені.

— Не потрібно, адже це ти перший мене пожалів, — сказав Заєць і швидко втік.

А Хлопчик - Зірка взяв монету із жовтого золота, поклав у свій гаманець і поспішив до міста. Але прокажений поба чив, що він іде й вибіг йому назустріч, став на коліна й ви гукнув:

— Дай мені монету, бо я помру з голоду.

Хлопчик Зірка сказав йому:

— У мене в гаманці лише одна монета із жовтого золота, якщо я не принесу її своєму хазяїнові, то він поб’є мене й залишить своїм рабом.

Але прокажений продовжував благати його, тому Хлопчик Зірка зглянувся над ним і віддав монету із жовтого золота.

Коли він прийшов до будинку Чаклуна, той знову відчи нив йому й запитав:

— Чи є в тебе монета із жовтого золота?

Хлопчик Зірка відповів йому:

— У мене її немає.

Тоді Чаклун знову побив його, кинув до темниці й сказав:

— Якщо завтра ти принесеш мені монету із червоного золота, я відпущу тебе, а якщо ні — то вб’ю.

Уранці Хлопчик Зірка пішов до лісу й увесь день шукав монету із червоного золота, але ніде не міг її знайти. Увечері

він сів і заплакав, і в той час до ньо го прий шов малень кий Заєць.

Заєць сказав йому:

— Монета із червоного золота, яку ти шукаєш, знаходить -ся в печері за деревом. Тому не плач більше, а радій.

— Як мені тобі віддячити? — вигукнув Хлопчик - Зірка. — Уже втретє ти мені допомагаєш.

— Ні, це ти перший мене пожалів, — сказав Заєць і швидко втік.

Хлопчик - Зірка зайшов до печери й у її найдальшому кут -ку знайшов монету із червоного золота. Він поклав її в гаманець і поспішив до міста. Прокажений, побачивши його, став посеред дороги й гукнув до нього:

— Дай мені монету, бо я помру!

Хлопчик Зірка зглянувся над ним знову й дав йому моне ту із червоного золота, сказавши:

— Тобі вона потрібна більше, аніж мені.

Але на серці в нього було тяжко, бо він знав, яка лиха доля чекала на нього.

Однак коли він проходив через міську браму, варта шаноб -ливо вклонилася йому, кажучи:

— Який красивий наш володар!

Натовп мешканців ішов за ним і гукав:

— Без сумніву, у світі немає вродливішого за тебе!

Хлопчик - Зірка подумав: «Вони глузують із мене та з мого

горя».

Зібралося багато людей. Нарешті він опинився на величез -ній площі, де був палац Короля.

Ворота палацу відчинилися, і священнослужителі, і висо копосадовці міста побігли йому назустріч. Вони схиляли перед ним голови й казали:

— Ти — наш повелитель, якого ми чекали, син нашого Ко роля.

Хлопчик Зірка відповів їм:

— Я — не син Короля, а дитина бідної жебрачки. І як ви можете казати, що я красивий, адже я знаю, що на мене страш но глянути?

Тоді той, чий обладунок був прикрашений золотими кві тами й на чийому шоломі був крилатий лев, виставив уперед щит і гукнув:

М. Пильцин. Ілюстрація до казки О. Уайльда «Хлопчик-Зірка»

— Як може мій володар казати, що він некрасивий?

Хлопчик - Зірка подивився туди.

Його обличчя було таким, як і раніше. Його краса повернулася до нього. У його очах було те, чого раніше не було.

Священнослужителі й високо-посадовці стали на коліна й сказали йому:

— Дуже давно було таке пророцтво, що в цей день прийде той, хто буде керувати нами. Тому хай наш володар візьме цю корону та скіпетр¹ і буде справедливим і милосердним Королем.

Але він сказав їм:

— Я не гідний цього, бо я зрікся матері, яка народила мене, і не зупинюся, допоки не знайду її і не попрошу в неї пробачення. Тому дайте мені дорогу, бо я знову мандруватиму світом і не зможу затриматися тут, хоча ви й принесли мені корону й скіпетр.

І коли він говорив, то відвернувся від них до вулиці, що вела до міської брами. Серед натовпу, який обступили сол дати, хлопчик побачив жебрачку, котра й була його матір’ю, а біля неї стояв прокажений, який сидів на дорозі.

Вигук радості зірвався з його губ. Він побіг і, ставши на коліна, поцілував рани на ногах своєї матері й окропив їх сльозами. Хлопчик схилив голову і, ридаючи так, що могло розірватися серце, сказав їй:

— Мамо, я відрікся від тебе в годину моєї гордості. Прийми мене в годину моєї смиренності. Мамо, я дав тобі ненависть. Дай же мені любов. Мамо, я відштовхнув тебе. Прийми своє дитя зараз.

¹ Скіпетр — палиця, оздоблена дорогоцінним камінням і різь -бленням, що є символом, знаком монаршої (королівської, царської) влади.

І він простягнув руки, схилився й обійняв босі ноги прокаженого, сказавши йому:

— Я тричі пожалів тебе, попроси мою матір заговорити до мене один раз.

Але прокажений не відповів йому ані слова.

І хлопчик знову заридав і сказав:

— Мамо, мої страждання біль -ші, ніж я можу витримати. Прости мене, і я повернуся назад до лісу.

Жебрачка поклала руку на його голову й сказала:

— Устань.

І прокажений поклав руку на його голову й сказав:

— Устань.

Хлопчик підвівся й подивився на них — вони були Королем і Королевою.

Королева сказала йому:

— Це твій батько, якому ти допомагав.

Король сказав йому:

— Це твоя мати, чиї ноги ти обмив своїми слізьми.

Вони обняли й поцілували його, привели в палац, прибрали в чистий одяг, поклали корону на голову, а в руку дали скіпетр, і він став володарем усього міста над річкою. Юнак керував справедливо й милосердно, злого Чаклуна вигнав, Дроворубові та його дружині послав багато подарунків, а їхніх дітей усіляко вшановував. Він не терпів, коли хтось грубо ставився до звірів чи птахів, навчав любові, доброти й мило сердя, бідним давав хліб та одяг, і всюди тоді панували мир і достаток.

Але правив він недовго, бо надто великими були його страждання, і через три роки він помер. А той, хто прийшов після нього, правив жорстоко.

М. Пильцин. Ілюстрація до казки О. Уайльда «Хлопчик - Зірка»

(Переклад Марини Зуєнко)

Запитання та завдання

1. Які емоції викликала у вас казка? Яку музику (за настроєм) ви б підібрали для її інсценування?

2. Чи легким було для Дроворуба рішення взяти немовля додому?

3. Поясніть назву казки. Кого, зазвичай, називають зірками?

4. Запишіть асоціації до слова зірка. Чи можна за їхньою допомогою описати характер хлопчика?

5. Як він поводився з прийомними батьками й однолітками? Чому вони підкорялися йому?

6. Що протиставлено в казці? Як ви розумієте вислів із казки: «Його краса обернулася злом для нього»?

7. З якими почуттями ви читали епізоди казки, у яких описано зустріч хлопчика із жебрачкою? Прочитайте в ролях їхній діалог.

8. Як ставилися до хлопчика ті, кого він образив, після втрати його вроди?

9. Коли головний герой зрозумів, що скоїв зло? Знайдіть цитати на підтвердження своєї думки.

10. Прочитайте діалог хлопчика зі священниками й високопоса-довцями міста. Як у діалозі автор показав зміни, що відбулися з ним?

11. Коли до хлопчика повертається врода? Чи отримує він прощення матері?

12. Що важливіше для автора: внутрішня чи зовнішня краса? А для вас?

13. Чи є в казці О. Уайльда традиційний для народної казки зачин і кінцівка? У чому особливості початку та закінчення казки «Хлопчик-Зірка»? Яку роль відіграє епілог?

14. Дослідіть текст казки. Які художні засоби використовує

О. Уайльд у творі (антитеза, прийом перевтілення, діалог, епітети)? Як вони розкривають ставлення автора до подій та героїв/героїнь казки?

15. Візьміть участь в обговоренні в класі запитання: «Чим цікава казка О. Уайльда “Хлопчик-Зірка” для сучасних дітей?».

*

16. Напишіть казку, скориставшись поданою пам’яткою (с. 8283). Прочитайте її однокласникам та однокласницям.

Пам’ятка

для створення власної казки

Для створення власної казки пропонуємо вам скористатися цією пам’яткою. Ви вже знаєте, що в казці мають бути чарівні герої/героїні й події, а увагу зосереджено на їхніх пригодах.

Дайте відповіді на подані запитання.

Хто є героєм/героїнею казки? Де він/ вона жив/жила? Якими вони були? Що любили робити? Чим займалися?

Чи були в них друзі? Чим вони їм допомагали?

Чому герой/героїня вирішив/вирішила подорожувати? Куди? З якою метою?

Хто був їхнім ворогом? Як він шкодив їм?

Які випробування проходить герой/героїня?

Хто і як допоміг їм (друзі, сили природи, чарівні предмети)?

Чим усе закінчилося? Який висновок можна зробити з їхніх дій?

Ці запитання стануть основою для плану.

Під час роботи над створенням казки не забувайте, що будь - який текст — це зв’язне висловлення, яке складається з речень, поєднаних за змістом, єдиною темою та головною думкою.

•w- • •

Теорія літератури

Тема — це те, про що розповідається в тексті.

Головна думка тексту, або ідея, — найважливіше, про що хотів/хотіла сказати автор/авторка, до чого закли -кає, у чому хоче переконати.

Речення в тексті пов’язані за допомогою інтонації та мов -них засобів (прийменників, займенників, слів, близьких за значенням, однокорінних слів, повторів тощо). Текст обов’язково має початок і кінець.

Ви вже знаєте, що початок і кінець у казці особливі. Найпоширенішими є зачини казок: «Жили-були собі...», «За широкими морями, за лісами дрімучими...», «За давніх часів...» тощо. Кінцівки казок також зазвичай мають сталу форму: «Стали жити-поживати та добра наживати», «От вам казка, а мені бубликів в’язка.», «От і казочці кінець, а хто слухав — молодець.». Утім, ви самі виріши -те, чи використовуватимете традиційні початок і кінцівку в казці, адже ви її автори/авторки.

Пам’ятайте, що в чарівній казці часто трапляються трикратні повторення найважливішої події чи вчинку героя/героїні.

Ретельно продумайте діалоги героїв/героїнь, адже вони розкривають їхні характери та мотиви вчинків. За бажанням використовуйте відомі вам художні прийоми: гіперболу, антитезу, повтори, постійні епітети, діалоги.

Придумайте назву для казки. Що в ній буде відображе -но: тему чи головну думку?

Після того як ви написали казку, перечитайте її. Чи логічна її будова? Які речення є зайвими? Що потрібно додати? Чи є в тексті помилки? Відредагуйте казку.

Сподіваємося, що ці поради стануть вам у пригоді й ваша казка буде цікавою та повчальною.

ОСТРІВ ЗНАНЬ

Казка «Хлопчик-Зірка» має витончену художню форму, у ній автор використовує багато художніх засобів: метафори, яскраві епітети та порівняння. Так, Землю письменник порівнює зі срібною квіткою, а Місяць — із золотою, майстерно використовує фольклорні та біблійні мотиви (мотив прощення грішника, який покаявся).

У казці О. Уайльд використовує порівняння. Наприклад, в описі головного героя є порівняння з квіта ми: з трояндою, що вказує на його красу, наділену гострими шипами жорстокості; з нарцисом і фіалкою, що виявляють його самозакоханість і примхливий характер. До речі, нарцис — це не тільки ніжна квітка, а й ім’я легендарного героя Нарциса, якого боги покарали за самозакоха ність і бездушність і перетворили на квітку. Цю легенду ви прочитаєте в наступному навчальному році.

М. Караваджо. Нарцис. 1597 р.

Особливий зміст у казці має також символ граната, який відображено у віруваннях і фольклорних творах різних народів. На багатьох живо -писних полотнах зображено Ісуса, який тримає в руці гранат — дар вічного життя, принесений людству. У християн він означає духовне відродження людини через страж дання, розкаяння та прощення.

С. Боттічеллі. Мадонна з гранатом. 1487 р.

Де цей образ з’являється в тексті? Як він пов’язаний із головним героєм твору? Яку ідею увиразнює гранат у казці?

Роздивіться ілюстрації (с. 74, 79, 80) до казки. Чи такими ви уявляли її героїв і героїнь? Якби ви були ілюстратором/ілюстратор-кою цього твору, яку б обкладинку намалювали? Кого б на ній відтворили, які б кольори вибрали?

УЗАГАЛЬНЕННЯ

1. Виконайте тестові завдання.

1. Літературна казка відрізняється від народної наявністю

А чарівних чисел Б автора/авторки

В фантастичних подій Г фантастичних персонажів

2. Фольклорний образ Діви із золотою зіркою на чолі використано в казці

А «Хлопчик-Зірка» Б «Казка про царя Салтана...»

В «Снігова Королева» Г не використано в жодній із

цих казок

2. Яка казка із цього розділу сподобалася вам найбільше? Поясніть чому.

3. Уважно розгляньте «хмару» слів. Скільки слів у ній використано? З якою казкою вони пов’язані? Обґрунтуйте вашу відповідь. Чому слово троянда розміщено в центрі? ^{5 6 7 8}

4. Заповніть порівняльну таблицю в зошиті, визначивши риси вдачі героїв і героїнь (О. Пушкін «Казка про царя Салтана...»).

Добро	Зло

5. Продовжте речення: «Справжня краса людини — це...»

6. Продовжте речення: «Найбільше мені сподобався герой/ге-роїня казки..., тому що...»

7. За допомогою уявного мікрофона по черзі розкажіть, чого вас навчили казки, що подані в цьому розділі. Чим вони повчальні?

8. Візьміть участь у проєкті «Персонажі літературних казок». Сформулюйте мету проєкту.

 

Це матеріал з підручника "Зарубіжна література" 5 клас Богданець-Білоскаленко 2022